Заголовок сторінки

Є у енергетики початок

Є у енергетики початок

Цю будівлю обласного центру, розташовану у дворі виконавчої дирекції товариства по вул.. Гоголя,285,  добре знають покоління  енергетиків області. Трудова біографія сотень розпочалась саме в цехах колишньої  електростанції.

Електрифікація Черкащини бере свій початок від першої електростанції, спорудженої 1913р. у Черкасах - тодішньому  повітому  містечку Київської губернії на окраїні царської Росії.

У ті далекі часи під електрифікацією розуміли освітлення  адміністративних будівель, торгових і розважальних закладів, житлових будинків багатих городян. Будівництво міської електростанції у Черкасах розпочали  на тодішній околиці міста( нині територія виконавчої дирекції товариства). Згідно тогочасного проекту було збудовано приміщення , яке збереглось до нинішніх часів. Там спочатку встановили І агрегат (дизель160 к.с.-генератор 118квт) , напругою 440/220в, яку подавали у попередньо  збудовану міську мережу центральної частини міста до меж теперішніх вулиць Пушкіна. Дзержинського, Фрунзе, Пастерівської, Ільїна. Мережу  було поділено на 5 районів, в центрі кожного з них на дерев”яних опорах встановили пункти живлення. Живлення вуличного освітлення здійснювалось безпосередньо із щита електростанції. Шляхом послідовного з”єднання  у восьми групах встановили по 10 дугових ліхтарів. Для  забезпечення горіння вугілля у ліхтарях  через кожні  2-3 дні треба було їх опускати до землі та здійснювати заміну вугілля. Аби уникнути такої роботи,  у 1915 році провели заміну дугових ліхтарів лампами освітлення.

На той час сформувалась і абонентська мережа, споживання електроенергії було цілодобовим. Тож виникла необхідність  змонтувати і ІІ агрегат, а до 1915 року в експлуатацію ввели ще і ІІІ дизель на 80 к.с. з двома динамомашинами на 60 кВт. Електроспоживання в місті стрімко зростало. Протее давалась взнаки відсутність нафти, мастильних матеріалів, запасних частин, адже царська Росія вела бойові дії на фронтах світової війни. Якийсь час електроенергію доводилось відпускати лише водогону, хлібопекарні, типографії.
            У критичний момент  буремних двадцятих за відсутності пального вирішили  перейти на дрова, використавши локомобіль із паровою машиною спершу на 12 к.с. а згодом потужнішим (40 к.с).

            Весною 1925 р.розпочали капітальний ремонт електромережі. У машинному залі тоді  встановили перетворювач постійного струму. Було змонтовано високовольтну лінію в район Соснівки. Там на території будинку відпочинку і санаторію побудували два трансформаторні кіоски та електромережу.

Восени 1927р. із Німеччини  надійшов дизель-генератор фірми “Крупп” потужністю 400 к.с. Було виконано проект перебудови електромереж постійного струму в мережу змінного.Одна із бельгійських фірм здійснила монтаж кабельних ліній електропередачі напругою 3 кВ, перерізом 10-35 кв.мм та спорудила фідерні пункти (спрощені ВП) і двохповерхові підстанції, дві з яких (ТП№8 по вул.Гоголя та №10 по вул.Хрещатик) ще  діяли до кінця минулого століття.

Отож,  уже наприкінці 30-х років минулого століття на  електростанції  з”явились елементи  електромережевого господарства.

            Так, у 1928 році було прокладено 22 км кабельних ліній, збудовано 18 ТП. Вуличне освітлення  Черкас вже нараховувало 400 ліхтарів. Вечірньої пори місто ставало невпізнанним.

            Після демонтажу  другого та третього дизелів розпочали монтувати дизель-генератор харківського заводу “Двигун революції” на 600к.с і вже в серпні 1928 року його здали в експлуатацію.

            На початку 1929 року на електростанції було  демонтовано  і перший дизель. Його відправили   на будівництво нового заводу  в Магнітогорськ. Натомість у  Черкасах  розпочали  монтаж дизеля потужністю  600 кінських сил, який  бригада монтажників привезла  із Херсону.

            До 1931 р. потужність черкаської електростанції склала 1150 кВт. Практично без зміни потужності вона працювала до 1941р.

            У вересні 1941р.обладнання електростанції частково демонтували, вивели з ладу дизелі, приміщення частково  підірвали.

            Після звільнення Черкас у грудні 1943 року повернулися до рідної домівки кадрові робітники і спеціалісти, які швидко налагодили відновлювальні роботи. У березні 1944року запрацював дизель АУ-72, потужністю 340кВт  а у частково відбудовану мережу міста надійшов електричний струм. Вже до кінця 1944р.було відновлено і другий дизель  В-4 АУ-72.

            На 1 січня 1945р.потужність Черкаської електростанції становила 680кВт. Згодом у машинній залі встановили дизелі ”ВАРТИНГТОН”-420кВт та “ІНТЕРПРАЙС”-320. Поступово відбудовували та ремонтували електрогосподарство міста.

            У 1945-48р.р.протяжність низьковольтних мереж міста за трьома напрямками (Соснівка, цукрозавод, район Дніпра) склала 35 км. Діяло 16 трансформаторних підстанцій. Кабельні лінії 3кВ мали протяжність 40 км . Промисловими споживачами на той час  були шість артілей промкокооперації, бойня,  ДОК, гвіздковий завод, піприємства торгівлі, громадського харчування. Великі підприємства міста –машинобудівний, консервний, цегельний заводи того часу мали власні  малопотужні електростанції

Вуличне освітлення забезпечувалось 70-75 ліхтарями у центральній частині міста.

У той час для ремонту електромереж, будинкових вводів  ще було недостатньо матеріалів, тож широко застосовувався колючий дріт, якого після війни було вдосталь. А ще  енергетики  власними силами заготовляли ліс для опор. Загалом на роботах з експлуатації і ремонту  дизелів та обладнання, обслуговуванні мереж і ТП після війни працювало 35-50 осіб персоналу. Для виконання робіт з ремонту та обслуговування електромереж слугував власний транспорт - автомобіль”МЕРСЕДЕС-бенс” та кінь з повозкою. І опори часто встановлювали вручну за допомогою рогачів і пік. А захисними засобами  на той час слугували гумові рукавиці, пояси, індикатори 3кВ, шальтанги.

До 1953 р. на Черкаській електростанції працювало три дизелі, сумарна напруга яких складала 1250кВт . Наприкінці 1953 р. електростанція одержала  двигун ”НАЦІОНАЛЬ” англійського виробництва з генератором 315 кВт, задля втановлення якого приміщення станції збільшили на 10метрів а на території встановили ще й трансформатор 600кВа.  

Буцька ГЕС була першою в Україні сільською гідроелектростанцією.

80 років тому станцію зводили майже вручну, спеціальної техніки на той час не було. За два роки проклали греблю завдовжки майже 90 метрів. Станція давала струм на Кислин, Буки, Антонівку, Маньківку та Нову Греблю. За високі показники своєї діяльності колектив станції у 1939 році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Там гідроелектростанцію було нагороджено дипломом ІІ ступеня, а директора – малою срібною медаллю. Турбіни електростанції виробляли 125 млн кВт/год дешевої електроенергії. ГЕС припинила роботу у 1991 році.

Молодша сестра Дніпрогесу.

Цю споруду можна по праву назвати молодшою сестрою Дніпрогесу. Корсуньська ГЕС зводилась одночасно з Дніпровським велетнем і в далекі тридцяті роки минулого століття  внесла вагому частку в здійснення величного плану електрифікації.

Збудована завдяки звитяжній праці селян, без значного фінансування держави, електростанція в   липні 1934 року стала до ладу  і мала потужність лише 1400 кіловат. Тоді її струм подавався головним чином на електромолотьбу.

”Чародійна сила”, “чудо” як називали електричну енергію селяни, швидко стала їх великим другом. Вже у 1935 році Корсуньська ГЕС виробила 5,5 мільйона кіловат-годин, її електроенергією живились  колгоспи, МТС, цукрові заводи, млини, текстильна фабрика. Довжина підпорядкованої електростанції мережі перед війною складала близько 500  кілометрів

Греблю-трудівницю зруйнували конаючі в Корсуньському котлі німецькі окупанти і  впродовж трьох років її відбудовували методом народної будови. Працюючи вручну, без механізмів, по 16 годин на добу, корсунчани (переважно жінки та молодь) демонстрували чудеса трудового героїзму. Згодом вони поповнили лави енергетиків нашого підприємства, бо гідроелектростанція входила до складу Корсунь-Шевченківського  району електричних мереж . Рішення МіненергоСРСР 1978 року  про розірвання угод про аренду з міжколгоспними радами щодо експлуатації малих ГЕС не оминули й нашу трудівницю, започаткувавши несправедливий її занепад. Це обернулося загрозою екологічного лиха. В дев”яності роки за відсутності фінансування обласна рада ініціювала звернення до Кабінету Міністрів, Міністерства економіки про виділення коштів.  Та їх не було. Аби уникнути надзвичайної ситуації, цілісні майнові комплекси Корсунь-Шевченківської та Стеблівської ГЕС з 1 лютого 2001 року були передані в оренду Українському енергетичному консорціуму, а з 12 вересня 2002 року орендарем комлексів стала Зовнішньоекономічна асоціація “Новосвіт”, яка зобов”язалась провести їх реконструкцію , вклавши в цю справу немалі кошти. Нині виконано роботи по заміні верхньої частини греблі, замінено сім щитів, відремонтовано 17 опор (бичків греблі), замінені затвори на 17 прогонах (крім дериваційного каналу), відновлено освітлення , замінені силові лінії підключення підйомних механізмів, відремонтовано два генератори тощо.


Закрыть