Заголовок сторінки

Енергетики забагато не буває. У родині Кучерів вона всюди, і говорять про неї навіть за сімейними посиденьками. Так буває, коли робота батька стає захопленням, а згодом – і справою дітей. Що головне в технічній професії та чим вона цікава – розповіла династія шполянських енергетиків.

Справа всього життя

Анатолій Кучер працює у Шполянській філії ПАТ «Черкасиобленерго» із 1980-го року. Сам він родом із села В'язівок Городищенського району. Закінчив Стеблівське училище, вчився на електромонтера сільської електрифікації та зв'язку. Служив у армії, а потім так сталося, що одружився і переїхав у Шполу. Починав електромонтером, потім перейшов у оперативно-виїзну бригаду.– Робота в нас нелегка, але звикаєш до всього. Треба постійно бути «на чеку» і готовим до виїзду, в будь-який час і пору року. Але цікаво тим, що кожного разу щось нове, нічого не повторюється, – каже Анатолій Олексійович.

Молодші колеги по бригаді часто звертаються до нього за порадами, а він у свою чергу ніколи не відмовить, завжди щось підказує, пояснює.

Разом із тим, навчається новому і сам, бо ж енергетика не стоїть на місці і постійно розвивається.

– Нововведення це завжди добре. Останнім часом у нашій сфері їх дійсно багато. З тими ж автоматичними вимикачами на підстанціях куди легше працювати, це не порівняєш із тим, що було, коли я лише прийшов працювати. Новий інструмент, нові машини, нова диспетчерська – все тепер інакше, – розповідає Анатолій Кучер.У вільний час Анатолій Олексійович любить порибалити. Про свою «віддушину» розказує з любов’ю і неприхованим захопленням. 

– І зимою, і влітку рибалимо. Їдемо в Черкаси, в Сокирне, на Дніпро, полюємо там на судака, на щуку, відпочиваємо, – каже він.

Однак найближче йому все ж енергетика, зізнається Анатолій Кучер. Причому близька настільки, що розмови про неї не вщухають навіть удома.

Про найскладніше в роботі енергетика

І справді, коли в родині Кучерів за святковим столом збираються гості, Анатолій Олексійович і тут знаходить із ким поговорити про улюблену справу. Все тому, що двоє його синів пішли по стопам батька і зараз теж працюють у Шполянській філії.

– Буває, сядемо втрьох і починаємо говорити – про роботу, плани на майбутнє. Іноді на нас гості аж сердяться – мовляв, не можете втрьох зібратися та наговоритися про свою енергетику. Не всім наші теми близькі і зрозумілі, – розповідає молодший син Олег.

Зовсім нещодавно він почав працювати у філії диспетчером. Загалом же трудиться в ній уже 10 років.– У 2010-му прийшов сюди контролером. Пропрацювавши майже два роки, перейшов у Водянську бригаду, в якій був 5 років. Потім перевівся у електромонтери ОВБ, і ось зараз перейшов у диспетчерську, - розповідає він. – Звісно, на моє рішення піти в енергетику вплинув своїм прикладом батько. Я з дитинства спостерігав за його роботою, бачив, що вона корисна для людей. Тому і обрав для себе цей шлях.

Батько багато в чому допоміг, багато чому навчив, каже Олег. Завжди пояснює, наставляє, підказує. Та й колектив у філії приємний – і досвідом залюбки поділяться, і пораду дадуть коли треба – і в професійних, і в особистих питаннях.– Найскладніше в нашій роботі – це погодні умови. Все залежить від погоди: сніг, дощ, спека – все це впливає на лінії, стан мереж. Ми ж маємо працювати за будь-яких умов, – розповідає Олег Кучер.Робота диспетчера складна і відповідальна. Потрібно коригувати роботу всіх бригад, слідкувати за енергосистемою всього району, оперативно приймати заявки від населення. Однак я вирішив, що можу і хочу взяти на себе цю відповідальність.

«Не хотів бути космонавтом»

Старший син із «енергодинастії» Кучерів – Анатолій – теж брав за приклад батька. Каже – навіть не мріяв бути ніким іншим у дитинстві, точно знав, ким буде.– Батько все життя був енергетиком, і це справді зіграло важливу роль. Мені це все подобалося, і я ще з дитинства вирішив, чим займатимусь. Не хотів бути ні пожежником, ні космонавтом, як багато хлопців, а саме працювати в тій галузі, що й тато, - каже він.

Так і сталося. Вивчився в ЧДТУ на інженера-електромеханіка і у 2005-му році пішов працювати у Шполянську філію (тоді ще РЕМ) електромонтером. Пропрацював ним 4 роки – і в дільниці, і в електротехнічній лабораторії. А із 2009 року трудиться на посаді інженера цієї ж лабораторії.

- Наша робота тільки на перший погляд рутинна, насправді і в ній багато чого цікавого. Постійно доводиться мати справу з населенням, із людьми. Саме моя робота полягає в тому, щоб робити виміри, випробовувати захисні засоби та нові побудови, - розповідає Анатолій Кучер.При цьому ще й доводиться постійно вчитися: раз на три роки інженери проходять навчання у різних навчальних закладах. Там знайомляться з колегами, обмінюються досвідом, вивчають новинки. 

- За останні три роки у філії, як і в Товаристві в цілому, ми побачили більше нововведень, ніж за минулі 10 років. І це стосується не лише приладів. Це і реконструкції, і ремонти в приміщеннях. У мене в лабораторії зробили ремонт, з’явилися нові пристрої, - каже Анатолій Кучер.У час, коли багато чого автоматизується, людський фактор ніхто не відміняв. А у нашій справі він просто незамінний. У нас важливі всі - від контролера до директора. Тому тішить те, що керівництво дбає про потреби працівників та про їх комфорт.

Закрыть